Мурон спiва Брейля

Старезний вечір березневий
 довгенько виправляв манжет, розпушував жабо…
 Зібравсь на силі - притемнив вікно.
...
 "…франкофонія, чистая Женева.
 Посли й послиці.
         Охоронці у позиції "тубо!"
…
 Вже трохи нудилась, ковтаючи вино.

 "Кінець орацій. Любий Террі
 Стільців пристойних відшукав. А сам - на дзиґлик сів.
 Он дядько гожий до колон припав…
… якого дідька? В тебе клімактерій.
 Не токувати! Куртуазне амплуа - то шоу й спів.
 До тороків припнеш цінителя октав".

 "Не полишай мене, не варто.
 …отінню пальці огорну…"
       Відлуння б'є в вікно,
 знадвору - рветься у слухачки ніч!
 Прихлинув Брейль. Серця ерегувало.
 Трагічна постать,
       сенситив у м’ятім синім кімоно,
 малює виспівом іконостас облич…

 Бентежні очі. Уст тремтіння,
 благання янгола, що мре. "Маріння… Амстердам…"
 "Ридаю там, де інший - тільки сцить…"
 Злітає зі стільця у піднебіння.
 Балкон бісує.
       Хоч не видко того лисого, звідтам
 Троянди сиплються і "Браво!" – ненасить.

 "Та скільки ж їх… мені й не звикло…
 Скупив квітковий магазин. Смішний. Поклонник, нах…"
 Ач, аплодує - звішався униз,
 ще загуде відтіль, на сцену брикне."
...
 Вже втому не ховає грим – пташа французьке у літах …
…
 "О, не полиш мене! … Я кожен твій каприз…"