Сварка

               
             Вони були у двох – молоді, вродливі, щасливі коханці.
             Вечір  був  чудовий, розмовляли, пили, їли.
             Їх очі блищали,  тому що щастя покращує життя.
             Але жінки мають поганий характер, це зробила  природа з ними таке, щоб чоловіки не нудьгували і мали клопоти.
             Жінка почала про щось розмовляти не приємне,  зупинитися, не мала наміру, чи бажання.    Коханець дивився на неї.
            Його погляд спочатку був ніякий, але чим більше жінка сварилась …Її нічим не зупинити – цю жінку.
            Коханець щось згадував і дивився.
            Не було сил слухати цю неслухняну,  вродливу жінку, яка так багато сил віддавала на сварку з ним,  і він почав діяти. Розстебнув свій чудовий,  широкий шкіряний ремінь,  і почав намотувати на свою руку,  як це іноді робив його батько,  коли бажав навчити свого сина поведінки.
             Вона замовкла,  котра лаялась…
             Він дивився на неї своїми ласкавими очами, а потім схопив за руку і почав бити ремнім  по її граційним ніжкам,  гарним сідницям, стегнам,  іноді ремінь доставав  по спинці.  Він бив  мовчки, вона кричала,  прохала,  щоб він її пожалів,  і як маленька плакала.
            I коли він не мав бажання більше  бити, а вона стогнати і плакати…
            Пройшли роки і все життя коханці згадують цю сварку, яка так закінчилась (ні,  вона не скінчилась),  і той пам” ятний вечір.


30 липня 2006 р.