До чого ж тут смуток? Ми залишаємось.
До чого ж цей біль? Ми - переможці.
Як птаха за гратами маємось, маємось,
І хочемо їсти, що в іншого ложці.
Чому не сміюсь? Ці сльози не з радості.
Я розчаровую, ти не врятуєш.
Недосконалі людяні якості
Ти, як чаклун, безжально руйнуєш.
Ти не забудеш: спогади, спогади,
Це ж лиш химера, що згодом зника.
Почуттів не було, та були пишні проводи,-
Сумна соната одинака...
До чого ж тут смуток?
© Copyright: Юлия Балак, 2009
Свидетельство о публикации №109121608818
Свидетельство о публикации №109121608818
Рецензии