Бальзак, завидуй!.. Из Василя Стуса
Бальзак, завидуй!..
(Из Василя Стуса, 1938 – 1985)
Бальзак, завидуй! Как черна сутана,
и тишь, и одиночество, и мрак!
И вправду говорят, что спать-то рано,
вот и таращишь вежды, будто маг,
на вышку, что знакома по рубинам,
рассыпанным, как в мае благодать.
Тут и пора проснуться всем глубинам,
призвать всё вдохновенье, чтоб прогнать
сладчайшие мечты. Взойдёт строка ли
над горизонтом, где лишь мгла видна?
Ни радостей и ни надежд – ни капли.
И это всё – любимая страна.
* * * В. Стус
Бальзаку, заздри: ось вона, сутана,
і тиша, і самотність, і пітьма!
Щоправда, кажуть спати дуже рано,
ото й телющиш очі, як відьмак,
на телевежу, видну по рубінах,
розсипаних, мов щастя навісне.
Отут і прокидається уміння
накликати натхнення, що жене
од тебе всі щонайсолодші мрії
і каже: віщий обрій назирай,
де ані радості, ані надії.
То — твій правдивий край. Ото — твій край.
Свидетельство о публикации №109121206785