Ще в мiстi палять осiнь
Вже йде зима… Своїм холодним змістом
Заповнює осиротілий світ,
В якому я, у однині з собою,
Самотність перемелюю з журбою
На грубих жорнах посивілих літ.
І спогади, мов борошно крізь сито,
Всі до останнього, підуть зимі, як мито
За ту блискучу посмішку твою,
За подих, погляд, чи єдине слово,
Яке ніхто, ніяк, ніколи знову,
Хай навіть у казковому краю,
За всі скарби не зможе повторити!
Бо серце, ще не стомлене любити,
В осколках криги бачить тепле літо,
І відчуває знов любов твою.
Свидетельство о публикации №109121205469
Жанна Безкорсая 08.10.2012 15:07 Заявить о нарушении
Сергей Руденко 07.11.2012 21:09 Заявить о нарушении