Забулись, стерлись всі події того часу
І маски кольорові зняті всі
Не буде розвитку у цього німого фарсу
І фарби зсохлись залишаючи картину у вві сні.
Так красиво мріяли,кохали, вірили указку
І малювали пейзаж щастя на тонкому полотні
під звуки акустичної гітари, чекали на розв’язку
з мелодією щастя, що супроводжувала їх всі дні
Він як Майстер був трішки божевільний
Вона ж подібно Маргариті мала її вдачу
Тому напевне захотіла стати вільна
Перетворила все в ніщо і тишком плаче.
А він чекав йому здавалось повернеться
І тут довго чеканній стук в вікно
Шкода, лише поштар з листом як пташка в’ється
З тяжкою вісткою – її до себе смерть вкрала у полон
Від себе не чекавши того
Він навіть сліз скупих не показав
Він зрозумів-Вона дарована йому від Бога
Але із світу куди він нечисть всю свою зігнав
Перевод тюда Булгакова
© Copyright: Ирина Шматок, 2009
Свидетельство о публикации №109121001345
Свидетельство о публикации №109121001345
Рецензии