Ділили смуток і печалі
і говорили майже про усе
І тільки чашка запашної кави
Не дозволяла говорити про сумне
Вона задумлива, мрійлива
Закохана в вечірній сніг
Коли сніжинки ловить боязливо
Їй хочеться ділитись з нею всім
Та подруга завжди крильми була
Щоб долетіти до тієї безвісті
І душу їй свою так ніжно й бережно лила
Щоб не сп*яніти від ковтка тверезості
Обидві дружбу цю, як сніг в засуху берегли
І разом так зиму чекали
Все ж таки так довго до зими
А зараз йшов сезон печалі…
Подруз
© Copyright: Ирина Шматок, 2009
Свидетельство о публикации №109121001342
Свидетельство о публикации №109121001342
Рецензии