казка-притча
У кишені хлібороба
Пряничок роздувся.
Взяв господар його в поле,
А з’їсти – забувся …
У теплі один обжився,
Та й мандрує в шубці.
Аж до нього закотилась
Землі чорна грудка.
Пряник її сторониться: -
Не брудни! Відсунься!
А Земелька лиш сміється: -
Я ж твоя бабуся!
В колоску зерно вродила,
Твоїх маму й татка.
День і нічку їх ростила,
Сестер твоїх й братків.
Корінці теплом зігріла,
В праці годувала.
Ось чому ти нині білий,
А я чорна стала.
Почув Пряник правду всю ту,
Та й соромно стало.
Пробачайте вже, бабусю,
Що роду не знаю…
Земля та Пряник
© Copyright: Петро Керанчук, 2009
Свидетельство о публикации №109120604661
Свидетельство о публикации №109120604661
Рецензии