12. Невiдворотне

Маленька квітка
Що досі
Перетворена була
На сірий камінь
Проросте й заллє пахощами
Стару закинуту комірку
Де двері скрипом віддаються

Затихне час
І колісниця
Притише хід
Знайомий погляд
Ти відчуєш
З глибин віків

Зупинка серця
Лиш на мить ...
Хоч миті досить
Щоб почались
Невідворотні зміни
Повернення назад
Не маєш вже

Застигле сонце
І пустеля
На старому фото...


Рецензии