11. Дощове

Звук дощу проникне весело
Крізь стелю суму у твоїй домівці
Надія розчиняється повільно
Філіжанка кави то єдиний порятунок твій наразі
Коли наближення осіннього туману дає про себе знати
Уже зараз
Має бути знак десь поруч тебе

Листок, що опинився під ногами
Є відображенням у дзеркалі тебе самої
Схилившись над рядками суму й відчаю
Ти пригадай ромени подорожні
Що даруватимуть красу свою
Яку нікому не збагнути
Хіба через сторіччя сивому монаху
Знов дощить у місті
Вечір
І звуки саксофону
З сусіднього гуртожитку

Це дивне відчуття прикутості
До світу звуків
Це ніби ти - його частина
Гармоніка чи нота
Що відбилась
Від решти гурту

Єдиний мелос вже не вабив
Мелодія здавалась маршем
А кроки глохли, не потрапивши до серця
Така історія тієї ноти

Забуті звуки пригадались
З часів, давно покритих пилом
Папірус розгорнеться
Й полинуть звуки
Що досі зковані були
Велінням злого чаклуна
З пітьми сторіч


Рецензии
Сподобалось. Незвиклий вірш, глибоко особистий, відчайдушно щемний, сповнений печалі, але, разом з тим, і надії.
І “звук дощу проникне весело крізь стелю суму у твоїй домівці”!
“Папірус розгорнеться й полинуть звуки”! Обов”язково полинуть, Мариночко - радісно, хвилююче, змітаючи всі негаразди на шляху!
З теплом

Валентина Чайковская   14.08.2010 12:12     Заявить о нарушении