твої листи з словами догорають.
як крапля воску,обпекла чужа душа.
з недопалками губ частіше засинають,
ніж прокидаються на вістрії ножа.
мене несли вітрила вен твоїх
на край безодні,що на присмак як ваніль.
заповнюючи тілом тінь доріг,
ми стали берегти цей сексуальний біль.
а ще недавно між провулочками сну
ми засинали на щоках вогню і льоду.
ти знав,що хочеш лиш мене одну,
я знала,що усе проходить згодом.
в твоїх сльозах жили важливі ноти,
в моїх руках-вся ніжність.до і від.
якби з самотніх вечорів збирали кошти,
то ми б вже тричі з'їздили на схід...
а поки-так.ти мрієш десь на рамі.
а я жую це скло,що призведе до волі...
а поки...знаєш,соромно сказати мамі-
її дочка втомилась від любові...
на сх д
© Copyright: Ирина Задорожная, 2009
Свидетельство о публикации №109120407389
Свидетельство о публикации №109120407389
Рецензии