Моя кохана, ридна Украино...

Моя кохана, рідна Україно,
Ласкава, ніжна, матінко моя...
Чи ж знала я, чи я хотіла,
Що будуть  мої діти - іноземці,
Що - іностранкой, в рідній хаті, буду я.
Жили в одній сім"ї, в одній родині,
Брати і сестри,  друзями  були...
Куди все ділось,
Нащо поділили???
Хай Бог простить,
О,  краще б згинули...  вони.
Грабастають,
Терзають, душу, тіло,
Готові все і всіх продать.
Де ви росли, виховувались,
Хто навчив вас,
Так батька з матір"ю гнобить,
Так старість їх, зневажливо топтать.
Історію руйнуєте, ганьбуєте,
Під себе, щоб її переписать.
Ви, що, забули, не читали, чи не знаєте,
Історія мовчить, і жде, до часу,
Безвинних щоб нащадків покарать...
Кобзар і Гоголь, та Нечуй-Левицький,
Франко і Кобилянська,
Котляревський, Мирний,
Ви хоч читали, що хотіли вам сказать,
Ви знІвечили правду, а  мораль зганьбили,
Спокійно  душам не даєте їх  літать.
Кругом границі, все погородили,
Як Мотря сіни з Кайдашихою,
Халяндри, щоб скакать...
- Ми, самостійні!
Так репетували,
Що одне одного не бачили, не чули,
Не чують і  тепер, а лиш  кричать...
А бідні люди дивляться  розгублено,
Бідують  та сумують...
- І, мовчать!!!
Мовчать...