Татьяна Левицкая. О песне

Перевод с украинского

Пьянею я от песни, она льётся
Откуда-то с небесной вышины.
Как эхо, что игриво с ветром вьётся
Вкруг первоцветов праздника весны.

Так трепетно... Сердечко изнеможет,
Отрадно, благодатно защемит.
Мелодия тропиночку проложит,
Чтобы в лазурь напевность перелить.

Наполнить и меня тем настроеньем,
Чтоб ощутила – эта песнь моя!
И приняла я как благословенье
Все то, чем утешается земля.

Лелеять её буду – я же знаю:
Та песня о святой земной любви.
Её спою – со дна души достану –
Заслушаются даже соловьи!

Про пiсню
http://www.stihi.ru/2008/09/18/2004

П’янію я від пісні, що лунає
Здаля десь. Переливами луни
Її грайливо вітерець жбурляє
У простір первоцвітної весни.

Зворушливо… На серці в цю хвилину,
Відрадно, благодатно защемить.
Музика виклав нотами стежину,
Щоб перелити пісню у блакить.

Так само у мій настрій перелити,
Щоб я відчула – пісня теж моя,
Аби змогла надмірно полюбити
Все те, чим утішається земля.

Завжди її плекатиму, бо знаю
Цю пісно про кохання. Я ж її
Колись з душі дістану, заспіваю,
Та так, що очманіють солов’ї!