Зі спадщиною пережитих літ
Ми кожен день народжуємось в світ.
Про кількість літ питатися дарма,
Ми вже не ті, вчорашніх нас нема.
Не паросток, насіння, не бутон,
Що було - ніби є i ніби сон.
Лишились шрами, зморшки на чолі
l тихі очі, в сумі і теплі.
З спадщиною пережитих л т
© Copyright: Любовь Тильман, 2009
Свидетельство о публикации №109120100184
Свидетельство о публикации №109120100184
Рецензии
