Захід сонця; червоніє
Світло рветься у кімнату
Я щаслива, розумію,
Що щасливим легко стати
Світло ллється через вікна
Червоніє увесь світ
Я до цього тільки звикла
Та в душі цей твір розквіт
Так чудово, коли сонце
Освітляє все життя,
Коли дивишся в віконце
Й розумієш сенс буття
Коли лагода у серці,
Коли подумки співа
І весь сум, смута щезають
Та в душі іх як нема
Коли за вікном чудово,
І ти вільна, вільна, все!..
Та приходить смуток знову
Й затуляє усе це
Світ здається нещасливим
Всі навколо якісь злі...
Сонце не проб'є вже зливи
Тільки промінці малі
Крізь тумани проглядають
Ти їх бачиш? Як це ні?
Значить, ти душі не маєш
Той не маєш ти струни,
Здатна що зі сна збудити
Самі кращі почуття
Знову щоб хотілось жити,
Щоб любити знов життя...
Захiд сонця
© Copyright: Настасья Разумная Солнце Арктики, 2009
Свидетельство о публикации №109113007574
Свидетельство о публикации №109113007574
Рецензии