Муза - це Кохання!

Відчуваєш, а завтра – зима…
Біла ковдра укриє стежинки.
Я сумую навпроти вікна
Та смакую солодкі родзинки.

Я заплющую очі свої :
Бачу сонцем зігріте дитинство,
Де ми вірили: «з Баб Снігових
Вранці будуть Снігуроньки! Лицар

В обладунках не йде на війну,
А рятує прекрасну Царівну.
Там кохання руйнує межу
Часу, простору…» Все наче в прірву,

Коли з віком втрачаєш жагу
До щасливих казкових сюжетів…
Все складніше відчути сльозу
На суворім обличчі… В поетів

Залишилось ще трошечки мрій,
Щоб віршами зайняти бажання,
Щодо щирих палких почуттів…
Бо єдина є Муза – Кохання!

(ніч 30.11.2009р)


Рецензии
Коли наснага є на такі рядки - нічого не втрачено!
Мрійна душа не вмирає! Кохання живе вічно і перетворює Попелюшок на принцес, Гидких каченят на лебедів!
Дай Бог не втратити віри в казки!
З повагою, Світлана.

Соловей Заочник   03.02.2011 23:46     Заявить о нарушении
Дякую, Світлано!
а для мене й насправді є єдина муза для віршів - кохання...спогади про кохання, жага кохання, відчуття кохання...
все інше мене якось не приваблює для написання віршів, мабуть це є ознака непрофесіоналізму)))так я й не женусь..пишу для себе и для таких відвертих та щирих читачів, як Ви!

Дуже не хочется втрачати віру у казки, али с кожним роком - це все важче зробити,бо тягар минулих болісних моментів руйнує нові рожеві окуляри...

Дякую Вам! Щиро дякую!!!

З повагою,
Таіс

Таис Весенняя   04.02.2011 12:03   Заявить о нарушении
На это произведение написано 9 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.