Завваж краянин, то не є музики.
То – ввергнуте у звуки вторування
величному діянію Любові.
А так було: осатанілий, дикий,
в скорботі потонувши нездоланній,
прокляв незрослий син затісний овид!
То Твар Творця свого гукала тужно
і на руках до неба підіймала
пророків та вибранців голосистих:
"Зійди, Отець! Боговід дай насущний!" -
юдеї і язичники волали,-
"Або візьми назад у лоно чисте!"
І він почув. Себе явити рачив:
Їм світ та бисть. Людиною простою,
з теплом руки, з очима як гагати;
до нас ступив - у лють і жовч киплячу;
між нами жив, звістив прості устої...
...і вчувся склінний поцілунок брата.
Цикл "Двохсотрічні пісні"
Лiтургiя. Вступ
© Copyright: Катерина Стрельникова, 2009
Свидетельство о публикации №109112806762
Свидетельство о публикации №109112806762
Рецензии