До сина. Викторианские переводы. 7

Де мокрі пальчики помацали каміння,-
               вродилося казкове полотно…
          Хотів впіймати Місяця, у сутінне вікно
               гукав до нього
               і цілунки бавні слав у піднебіння.

ще...

Долонька мокра гладень каменю
     поляпала… І стало -
             дивоглядне полотно…

…Лллясь! Бризок хаос! …й за піщане дно,
      (вловити Місяця руками)
              хапався…

…у канарковій піжамі заліз на сутінне вікно,
       знов Місяця гукав –
                на сон прощався
       й невлучно поцілунки йОму слав …
 

Варіант 2...Не переклад. Мене зносить, бачу таку картинку, нічого не можу вдіяти. Ліричніше нічого не бачила у житті, як твори пані Вікторії. Підручник із лагідності:  http://www.victoriaroshe.com/synu/-15-ladoskoj-mokroj

Оригінал:

Ладошкой мокрой прикоснулся к камню
И камень стал прекрасней полотна.
Хотел достать луну, кричал: "Луна!"
И неуклюже поцелуи в воздух слал ей.