Шаленство Нептуна:
смертельні хвилі і розмахи солоної води,
холодні доторки ундін, що вже чекають.
На кого? Чи не на тобі зупинився їх зелений погляд?
За ким? То може за тобою сумують чайки і вогке каміння на дні?
Туман... І береги... Такі далекі, і відстань довжиною у життя.
Надія не на очі,;на шматок бездушного металу.
Дзвін! Наш мідний бог, кричи!
Кричи в безодню, як ;почують?!!
і промине смертельна небезпека...
Або застане інший корабель.
Тоді збагнеш, що є іще життя
у цьому домі жаху.
( бо й там молитви вознесли мідяшці
і капітановому шостому чуттю).
А як замовкне дзвін? Не стане сил
волати крізь пітьму; почують Ангели,
і візьмуть екіпаж на фрахт
у Вічність.
І плистиме в безвість корабель-примара,
а поранком озоветься дзвін знайомим
стогоном.
Так схоже на землі скликають
на молитву.
Корабель
© Copyright: Марина Анненкова, 2009
Свидетельство о публикации №109112500829
Свидетельство о публикации №109112500829
Рецензии