Пружні крила вітру,втілена необмеженість.
Єдність синьо- зеленої вологості
і блакитного лету у небуття.
Відродження й вторинне оновлення-
життя моїх шаленств.
Хльоскіт крапель дощових
по простягнутих дружніх
зелених долонях.
Вогкий оксамит фіалок на
підвіконні у невисловлених
почуттях, що лежать, як
заклеєний лист без адреси.
Забута мелодія для флейти,
залишена кашемірова шаль у альтанці,-
як початок кінця.
Треба вміти прощати минуле!
Морське
© Copyright: Марина Анненкова, 2009
Свидетельство о публикации №109112500782
Свидетельство о публикации №109112500782
Рецензии