Саме про те

Неможливо описати, неможливо доторкнутись , неможливо побачити, неможливо обійтися… Здається простою, але коли береш у руки- воно, як той кубик-рубик складне і загадкове… тримаєш його в руках, ворочиш та не знаєш, що робити нехай і так хочеться… Одного разу, якщо вистачить терпіння, складеш його, так незрозуміло, невимушено, так загадково… але будеш щасливий… Літає у повітрі саме над тобою… подивись вгору схопи його!! Що не бачиш? ))) думав, що так все просто? Не бачиш - отже не твій час... А ти бачиш?! Ну хапай скоріше!!! А то зараз втече… хапай кажу!!! Сміливіше!!! Брикається… хіба хтось казав тобі що буде легко?!) Воно пахне весняними квітами, талим снігом, тьмяним листям та літнім дощем… Смакує раннім медом, солодкою черешнею та гірким полином… Звучить піснями закоханих солов’їв та вуркотінням голубів… Кольору літного неба, спокійного моря та лісної галявини… М’яке та тендітне, але в місцях з колючками і міцне як сталь… Зроблене, здається з міді, але чомусь так легко зламати… Здається просте, як копійка, але тримавши у руці, таке сильне, загадкове, складне… Думаєш що розумієш? Дарма… це не для людського розуму, воно- для людського серця… Складне, болюче, солодке, приємне… Не вини його… воно не вине… то так треба…