И. Бродский Чаепитие. Укр. перевод А. Секретарева

                Й. Бродський.

Вечірній чай удвох.

"Я бачила Петрова уві сні.
Він, як живий, до ліжка підійшов, я
хотіла запитати про здоров'я,
та враз збагнула недоречність слів."

Вона зітхнула і перевела
зір на гравюру в дерев'яній рамці.
Там йшов орач в солом'яній панамці
в кільватері похмурого вола.

Петров женився на її сестрі,
але кохав  своячку. Якось в цьому
освідчившись (десь в році позатому),
він взяв відпустку й потонув в Дністрі.
 
Весняне небо. Оранка. Сівба.
Орач і віл. І в борозну, як зерна,
хтось кинув жменьку літерок мізерну:
"на пам'ять Івановій від П-а".

Чай випито, вже треба йти. Прогрес
її прозріння в тому, що крізь вії
горить, як  зірка, впевненість-надія:
"я б з ним лягла, якби він був воскрес".

По сходинках спускаємось  надвір,
й вона наводить (вже автоматично)
підсилений вологою свій зір
на зірку в далині математичній


    Переклад А.Секретарьова, 1990-2009.



                И.Бродский
      Чаепитие

     "Сегодня ночью снился мне Петров.
     Он, как живой, стоял у изголовья.
     Я думала спросить насчет здоровья,
     но поняла бестактность этих слов".

     Она вздохнула и перевела
     взгляд на гравюру в деревянной рамке,
     где человек в соломенной панамке
     сопровождал угрюмого вола.

     Петров женат был на ее сестре,
     но он любил свояченицу; в этом
     сознавшись ей, он позапрошлым летом,
     поехав в отпуск, утонул в Днестре.

     Вол. Рисовое поле. Небосвод.
     Погонщик. Плуг. Под бороздою новой
     как зернышки: "на память Ивановой"
     и вовсе неразборчивое: "от..."

     Чай выпит. Я встаю из-за стола.
     В ее зрачке поблескивает точка
     звезды -- и понимание того, что,
     воскресни он, она б ему дала.

     Она спускается за мной во двор
     и обращает скрытый поволокой,
     верней, вооруженный ею взор
     к звезде, математически далекой.