Лина Костенко. Судьба

По мотивам стихов Лины Костенко               

Для разных людей, для щедрых и скряг,
Шумит базар в чистом поле.
Тут продают словно дворняг,
Судьбы людские и доли.

Здесь были Судьбы царевен краше,
И были бедны, как Миньон.
Можно купить было судьбы за гроши,
А можно и за миллион.

Случалось, за них люди счастьем платили,
И медью в ладони согретой.
И золотом чистым торговцев блажили,
И совесть катилась монетой.

Так сами себе, набивая цену,
Судьбы кружились и пели.
Лишь на одну, что глядела, как в стену,
Глаза мои долго смотрели.

Ты, всё равно, не возьмёшь меня,
- Сказала она неохотно.
Цена за меня – это жизнь твоя.
Со мною не будет вольготно.

- А может возьму! Как имя твоё?
Я хочу непременно всё знать!
- Поэзия – это сестра моя,
А, правда, людская - мать.

И я её приняла, как закон,
И чудо великое сталось:
Ночь прошла, и закончился сон,
Судьба - неизменной осталась.

Её выбирала себе я сама,
Ни разу не возмутилась.
Живём не разлучные: Я и Судьба,
Что бы со мной не случилось.

            ***

ЛІНА КОСТЕНКО
   "ДОЛЯ"

Наснився мені чудернацький базар:
під небом у чистому полі,
для різних людей,
для щедрих і скнар,
продавалися різні Долі.

Одні були царівен не гірш,
а другі – як бідні Міньйони.
Хто купляв собі Долю за гріш.
А хто – і за мільони.

Дехто щастям своїм платив.
Дехто платив сумлінням.
Дехто – золотом золотим.
А дехто – вельми сумнівним.

Долі-ворожки, тасуючи дні,
до покупців горнулись.
Долі самі набивались мені.
І тільки одна відвернулась.

Я глянула їй в обличчя ясне,
душею покликала очі…
– Ти, все одно, не візьмеш мене, –
Сказала вона неохоче.

– А може візьму?
– Ти собі затям, –
сказала вона суворо, –
за мене треба платити життям.
А я принесу тобі горе.

– То хто ж ти така?
Як твоє ім'я?
Чи варта такої плати?
– Поезія – рідна сестра моя.
А правда людська – наша мати.

І я її прийняла, як закон.
І диво велике сталось:
минула ніч. І скінчився сон.
А Доля мені зосталась.

Я вибрала Долю собі сама.
І що зі мною не станеться, –
у мене жодних претенсій нема
до Долі – моєї обраниці.

24.11.2009.
Перевод можно прочитать у Анны Дудка http://stihi.ru/2009/11/25/3889
ХУД.О.Руденко.