Стрімко у душі вогонь палає
Злісно жалить серце він
І ніхто уже не знає, чи живе воно, а втім
Вам нема до того діла
Ви з*їсте кістки мої
Знівечите моє тіло
Жерти будете в крові
Скрізь розпуста, біль страждання
Невимовний жах блищить в очах
Нещасливим є кохання
Набридає лиш втрачать
Чи можливо з попелу зібрати сонце, небо і зірки?
Назавжди. Не відпускати.
Не давати їм піти.
Змінити темряву на світло
Відродитися з нуля
Дихати не болем, а повітрям
Згадати що таке життя.
Чи варто привидом блукати
Серед нездійсненних бажань
Можливо краще почекати
І рухатись до мрії без вагань.
Люди
© Copyright: Анна Чай, 2009
Свидетельство о публикации №109112205486
Свидетельство о публикации №109112205486
Рецензии
