Твоя душа торкнулась неба,
І світ, заплакав проливним дощем.
Ти так кричав: «Уже не треба!»,
А я палала світовим вогнем.
Твій дощ ішов на мене.
Він потушив кохання те.
Воно потрохи гине,
Воно таке гірке.
Я обпеклась водою,
Ти обморозився вогнем.
Життя навчило боротьбою,
А я живу як день із днем.
Стих
© Copyright: Красная Малина, 2009
Свидетельство о публикации №109112203853
Свидетельство о публикации №109112203853
Рецензии