Вона любила дощ,
Любила гратися з весною.
Вона була сама,
Хоча була з тобою.
Бували дні коли хотіла вмерти.
Життя здавалося пітьмою.
Вона ішла до мрії вперто.
Вона була сама собою.
Та якось ранком,
Він вбив її кохання.
Воно хотіло жити,
А він, не зміг його простити.
Воно померло тихо.
Без сліз і сподівання.
Воно не мучилось в полоні,
В полоні ніжності й бажання.
Її кохання вмерло.
Вона жива зосталась.
Вона кохати хтіла,
Та інше якось сталось…
Вони
© Copyright: Красная Малина, 2009
Свидетельство о публикации №109112203800
Свидетельство о публикации №109112203800
Рецензии
