Лис Микита в своїм замку
По обіді меду склянку
Преспокійно спорожнив,
В кріслі з люлькою дрімає,
Суму-горенька незнає
Зла мов зроду не чинив.
Та постукав хтось до брами.
Вибіг Лис із малюками:
-Ах бабаю? ти упять?
Як же,любий мій,живеш ти?
Жінка плаче там за мною,
Буду кохать її до скону
Вірно буду я клянусь!!.
Лис Никита Украинский
© Copyright: Марина Кисильова, 2009
Свидетельство о публикации №109112105132
Свидетельство о публикации №109112105132
Рецензии
