Такі близькі і рідні люди
Приходять у твоє життя,
І сонце світить відусюди,
І розквітають почуття
Наснаги,радості та сили,
Тобі підтримку надають,
Вогонь,що спалював,згасили,
З тобою йдуть в нелегку путь...
Та речі ці, здавалось вічні,
Минають,як і будь-що інше,
Сценарій раптом став трагічний,
Куліси опустили швидше,
Ніж встиг ти скрикнуть і заплакать,
Немає болю тільки жаль
За часом, той що нам не платить
За пережитую печаль.
Довго йшов ти і пройшов,
Слід твій змили,не вернешся.
"Допобачення!".Пішов,
і навряд чи обернешся.
Ми втрачаєм, нас втрачають,
В мить падіння тягнем руки,
Не встигають,відпускають,
Не витримуєм розлуки.
Часто серце калатає,коли згадуєм минуле.
Ну а сенсу з цього жалю?Мабуть нас уже забули...
Про дружбу. Забутим
© Copyright: Оля Паламарчук, 2009
Свидетельство о публикации №109112009469
Свидетельство о публикации №109112009469
Рецензии