Я цілую тебе
І забуваюсь в тобі.
Я не можу так більше –
Дай подих мені.
Дай подих, щоб жити.
Щоб жити – любити,
І безсоромно пірнати
У глибину… відчувати
Твої думки, твоє серце,
Твоє кохання із перцем,
Таким червоним і гострим,
Щоб аж до шлунку лилося
Моє кохання… Уві сні
Я знову бачу ті очі,
Такі відкриті, ясні.
І знов цілую… Не знаю,
Чи я колись відгадаю,
Чому ти кинув мене
Серед пустелі розлуки,
Тої солодкої муки,
Що розриває серця,
Неначе бідна вівця.
Яка блукає у лісі
Серед вовків суєти…
Та краще вбий мене! Влийся!
У серце повне нудьги.
СУМ
© Copyright: Панченко Юлия, 2009
Свидетельство о публикации №109112003411
Свидетельство о публикации №109112003411
Рецензии
