Не я іду за часом.
Він мене
Розмитою скуделлю опливає…
Вже по коліна вгрузла,
я чекаю
Коли ж то сель важкий до поясу утне.
Не я іду за часом.
Він гряде
Моїм обличчям. З’явища і люди,
Не дбаючи, згадаю чи забуду,
Майнують встріч ізнов,
як лист в осінній день.
Не я іду за часом.
Він спада
Мені на лоно перстію пахкою.
І не вдавившись мною як такою,
Прошарок з плоті
всмак
неквапом
тлить руда...
Вільний переклад твору пані Вікторії Роше. Оригінал:
Не я... Викторианские переводы
© Copyright: Катерина Стрельникова, 2009
Свидетельство о публикации №109111907432
Свидетельство о публикации №109111907432
Рецензии