Знайшов осел з коня підкову,
І нею тішився – ТАК, ТАК…
Несе хвалитися в обору,
Ослам кричить: - вона моя!
Й скоріш несе до коваля.
Нагрів коваль, зігнув, уменшив…
І підкував осла за ТАК!
З тих пір вухатий, язик стерши,
Замість печатки – знак ставить ТАК!..
Чекає відгуків у стайні,
Щоб поважали навіть в снах.
Та кожен в нім осла впізнає,
Хоч і підкова від коня!
Осел i пiдкова
© Copyright: Петро Керанчук, 2009
Свидетельство о публикации №109111808703
Свидетельство о публикации №109111808703
Рецензии