Відчайдушно-білий порох літа
На вустах асфальту любить дощ.
Я лише ще трішечки поквітну
І постою на долонях площ.
Потім пробіжу у сарафані
Під барвистим сонцем вітражів.
Ген церкви, у різноцвіття вбрані,
В осінь готики
спрямовують ножі.
Тиша в храмах заплітає вічність.
Небеса з молитвами пісень
На ясному склі сніжинок стрічних
Я стою-вистоюю свій день.
Готичне
© Copyright: Леся Свиченко, 2009
Свидетельство о публикации №109111805585
Свидетельство о публикации №109111805585
Рецензии