Щирi розмови на вечорницях

Ніна
----------
Ой, лишенько, та що ж мені робити?
Іде зима, а серце неслухняне,
і в ньому ВІН, мов пролісок весняний
Та й спрагу в серці стужі не спинити...

Чому, скажи, це сталося зі мною?
Чим провинила в колі сьогодення ?
Як сталось, що в НЬОМУ моє натхнення ?
Але самотня  я наОдинці з зимою...
_________________________________

Ірина
---------
Тендітна квітка пелюстки блакитні
до сонця тягне, наче просить долі…
…коханням обіймає вітер квітня.
Життя тече й вже зима на колі.
_______________________________

Ніна
--------
Ще коло пройдено, спливає термін року,
волоссю додаючи сивини,
очам - невипливної глибини,
Та не спинюся, додаючи крок до кроку...
________________________________

Ірина
----------
Ще променіють айстри вдалині.
Зелені, навіть, стомлені лани,
але річки вже не такі прозорі…
…червоні май же всі вечірні зорі.
_________________________________

Ніна
----------
Шепоче вітер, граючись волоссям,
і лагідно спідницю загорта,
про те, що буде, що ще не сбулося...
На мить мені кохання поверта...

____________________________________

Ірина
-------------
До зустрічі нелічені хвилини
відмірюються серцем днем та ніччю.
Ще не солодкі ягоди калини,
… дощі роняють сльозі на обличчя.