Атлантика гуде
Іде зима з похмурих сновидінь.
Шепоче вітер синіми снігами.
І ламаною лінією берег
До себе притуляє горизонт.
І холодно тобі, бо ти один.
Над головою – хмари з орігамі.
І, в океан забрівши аж по ребра,
Брикається розлючений бізон,
А Посейдон здіймає гори хвиль -
Хизується перед всіма богами.
Та не його печаль, що я одна -
Дають на цій півкулі ураганам
Сьогодні не жіночі імена...
Осінній шторм. Атлантика гуде.
Вітри віщують смерть. І п’ють матроси
Не за здоров’я – а за спомин душ
Усіх, кого ковтнув солоний простір.
Ти замерзаєш. Ніч. Ніхто. Ніде.
І слиз медуз вітри вплітають в коси
Сідих сирен. У небі грають туш.
Тремтять канати. І білють кості
Похмурих скель. А келія моя
Горить віконцем десь у високості...
Та не печаль, що знову я одна -
Дають на цій півкулі ураганам
Сьогодні не жіночі імена...
Свидетельство о публикации №109111106250
Мен1 сподобалось!
Неспод1вана зустр1ч з укра1нською мовою!
З повагою,
1гор
Борисов Игорь 10.03.2010 01:34 Заявить о нарушении
Ми земляки?
Приємно, чорт забирай, приємно! Завжди хвилююсь, коли люди читають українське у мене... Дякую!!!
Татьяна Ши 12.03.2010 20:30 Заявить о нарушении