Страх

Я відчуваю твій потяг до самотності. Ти не можеш приховати це від мене.  Ти зникаєш одразу ж коли я стаю поряд.  Я розумію - ти тікаєш. Ти ховаєшся. Я відчуваю це.
    Я іду для того, щоб знайти тебе, але  марно – ти все одно втечеш. Ти шукаєш для себе зовсім інший світ. В ньому є спокій і тиша, і тобі подобається бути на самоті. Тобі до душі бути один-на-один із самим собою. Ти знаходиш цей світ, точніше сказати, ти створюєш його собі сам. Ти живеш один і тобі це до вподоби.
   Але я відчуваю тебе. Я відчуваю кожну твою думку і те, що ти не хотів би сказати – те що ти бажав заховати, утаємничити. Я відчуваю, бо я бачу. Я бачу тебе і дивлюсь тобі в обличчя. Я зазираю в твої очі……і відчуваю…….я відчуваю Страх…


  Вас більше. Вас вже стало більше ніж треба. Колись ви не були такі помітні і можна було вважати, що вас не існує…
   Тепер ви серед нас, як і тоді, але вас більше. Ваша кількість зростає, ваша кількість зростає – вас стає більше. Який жах... Вас багато, вас неможливо зрахувати – вас тисячі, мільйони, мільярди…ви заполонили увесь світ…вас більше…
   Ви, кожен, живете у своєму вимірі. Ви кожен створили собі світ. Ви, кожен, запевняєте: «Я – один.», - але вас з кожним днем все більше і кожен говорить про свою самотність.
  Вас стає більше тому, що вас і так вже занадто багато…і я вже не зможу відчути ваших думок. Я вже перестаю відчувати ваші наміри. Вас надто багато. Ось іде один із вас. Я зупиняю його …і дивлюсь…вдивляюсь у його обличчя…я торкаюсь поглядом його очей…і бачу……….бачу Страх…




   Я…подалі…від вас. Ще трішечки і  збожеволію. Подалі. Втекти. Сховатися…ні, неможливо. Ну й гаразд. Мені байдуже, мені все рівно. Я – САМ. Я один. Мені начхати на вашу поведінку що до моїх звичок та намірів. Я неперевершено володію вашими вміннями. Я один з не багатьох, хто може відповісти на ваші прості питання, й до того ж я – один. Сам самісінький на цьому білому світі. Я майже не існую, бо це вже не так важливо. Це не суттєво тому, що ви живете мною. Повністю залежні й до того ж впливові на інших індивідуумів. Тому – можна начхати. Бо я поряд, за вашими спинами – подивіться. Погляньте. Я тут. Божевільний, невгамовний, я один…і я – Страх…