Дiвчинка

Заростають лісом лисі гори.
Матері запізнюються до школи.
Маленька дівчинка хотіла просто жити
І любов'ю світ освітити.

Вона жила з батьками і в достатку,
Та називали її "Наше ти малятко".
Але любов у тих словах заснула:
Проблеми-справи, просто забули...

   Сонце світле стереже галактику,
   Небо колише маленьких зірочок,
   Вітер сильний розриває затишок -
   Він несе сміх і сльози діточок.

Плакучі верби сльози ллють у ріки.
Дивись, які великі очі у маленьких діток.
Дівчинка хотіла світлу радість дарувати,
Та ніхто не мав часу приймати...

   І одного зимового дня
   Впала на сніг вона.
   Серце переповнене,
   Тепло нерозділене
   Хвилею залило Землю
   І всі прокинулись, все завмерло...

Тільки море котить свої хвилі.
Всі зрозуміли, що натворили
І зізналися тим, кого любили,
Серце дівчинки оживили!

   Буває так, що наше божевілля
   Бачать янголи
   І приходять нам на поміч
   У дитячому тілі.