Японська флейта 1

Японська флейта безкраїх гір
Наспівала мені цей мотив.
Дерево сакури, що цвіте в саду у феї,
Відкрило моєму серцю події днів
Туманного і дивного минулого,
Або ж завтрішнього дня...
Хто зараз може точно сказати?
Чарівні танцівниці містичного сходу,
Що танцюють під музику всіх вітрів...
Крім самого північного,
Який, за легендами, несе смерть і небуття.
Великі воїни, казкові фенікси і мудрі дракони
Виринають із забуття...

Дві гори Діра і Стир
Стоять.
Безмовною тугою виє Біс -
Вітер пвіночі.
Печера серед хижих скель,
Монастир.
Навколо лише первісний ліс.
І духи, духи життя...

Стир мовчить уже рік п'ятий,
У душі - зоря Неріга.
Він монах, на флейті грає,
Його бог Сур - південний вітер.

Одного разу, в час Свята ночі
В монастир прийшов бродяга.
"В землі Іран вона тебе чекає..."-
Промовив він до Стира.

Невідоме почуття змінило
Ауру монаха.
Він узяв лиш Флейту ночі,
Оберіг від страху.

І рушив в дорогу...

Зорі Поясу Оріона світили...
Сяяла й на заході Неріга...
Вітер Сур благословення дав
Своєму сину.
І Стир ступив на пророчий шлях...