Сотні важких довгих миль
По огненному пеклу він подолав,
І не раз зрадницько тремтіла
братовбивча рука.
І щодня він у серці й довкола
надію шука.
В чорному згарищі всепоглинаючий
Жах смерті зникав.
Його розум спотворила чужа
Думка, жахлива, страшна.
І зболеній душі вже ворожа
жага до життя.
В очах солдата палає бажання
зійти в небуття.
Про Нього згадає обеліском
зеленим лише весна…
***
© Copyright: Ева Виторио, 2009
Свидетельство о публикации №109110808895
Свидетельство о публикации №109110808895
Рецензии