***

Вірю я в радісну, світлу годину –
Вірю в майбутнє твоє, Україно!
Бачу щасливою кожну дитину –
Вірю в майбутнє твоє, Україно!

Гарні і квітка, і навіть пташина
Та біля хати верба і калина.
А у тій хаті три дочки й два сина –
Вірю в майбутнє твоє, Україно!

Лиш тут свою душу від зла я ховаю,
А серце гаряче у хвилях купаю
Дніпра-дідуся і веселих морів,
Адже наш рід ще не спопелів!

До щастя ми стежку знайдем неодмінно –
Вірю в майбутнє твоє, Україно!
Будемо ми розвиватись невпинно,
Бачити щоб лиш веселу картину.

Обов’язок наш є одвічний, невпинний –
Творити майбутнє державі повинні!
Будуть і Захід, і Схід нероздільні –
От заживемо тоді в Україні!

О, як же вабить примарне майбутнє!
Але воно і лякає водночас...
Люба країно моя незабутня!
Бачу тебе в своїх снах я щоночі.

Тож ми заможною зробим країну,
Зробим щасливою матір єдину.
Хоч перші кроки іще непомітні,
Та ближчим часом держава окріпне!

Все господарство поставим на ноги,
Задовольним його певні вимоги.
Хай підприємець не знає тривоги,
Хай всі відчинені будуть дороги!

Хай вороги наші в пекло полинуть!
Хай не стоять вони в нас на стежині.
Не боїмось ми нічого віднині,
Адже живемо в міцній ми країні!

Дуже люблю я свою Батьківщину.
Це – рідний дім, моя Україна!
Я лепту маленьку привношу в цей дім,
Я – українка, й пишаюся цим!