Відповідь шукати на мої питання
Часу марна трата і марні бажання.
І чи варто навіть у долі питати:
Чи то моя примха, чи душі страждання…?
Не питаю – плачу, не бачити сльози,
Як вогнем палає внутрішня тривога…
Хіба від утрати, чи від свого жалю,
Чого більше шкода, кого я втрачаю…
Чи матиму сили забути минуле,
Забути…а що забувати ? Питання…
Дивне й болюче, чи може останнє…
Останнє до тебе…до нас…я не знаю!
А пам'ять знаходить, що має сказати,
Від того найбільше болить на душі.
Не хочу забути, не буду стирати,
Бо щастя хвилини…замінять роки.
Не хочу забути
© Copyright: Валентина Винниченко, 2009
Свидетельство о публикации №109110201308
Свидетельство о публикации №109110201308
Рецензии