Iрис по синявi та зеленi

Хтивий зір милувати, ніби линьку пройти
у промінні строкатім, де зіниця – сільце.
Де стає світ пернатим, та Ірису цвісти –
синь і зелень – за матір. Дораховую цей

оворонений сумнів, більше неба в очах –
у потроєних лунках, де здригає мотив...
Аби чути "привіти" тих прадавніх "прощай" –
треба небо зуміти від ворон вберегти

і тулитися вухом до задишок землі.
А народження звуків не спинити, як вдих.
Ті роз`їдені тіні – хоч і повні, та в тлі.
Божий вираз обличчя, що хмаринно застиг...

29 Жовтня 2009


Рецензии
Юро, так гарно намудрили. І де у Вас береться стільки образів. Кожен раз щось новеньке, вражаюча філософія та стиль!!!
З теплом,
Таня

Татьяна Левицкая   02.11.2009 00:37     Заявить о нарушении
Вітаю, Таню,
Це переклад одного з моїх англомовних віршів.
Хотілось показати свою думку, яка написалась наперед англійською.
Дякую,
ЛЮ. :)

Юрий Лазирко   03.11.2009 01:57   Заявить о нарушении