Ще один погляд - і я розтану,
Мені вже зраджує рівновага...
Мене дратує непевність стану:
Холодна злість чи без меж повага?
Ще один постріл - й мене не буде,
Я розчинюся в промінні посмішки,
На разі по фіг, що скажуть люди,
Не винен вермут з коньячним домішком...
Скоріше винні твої троянди,
І бісенятка у теплім погляді,
Твої долоні, мов пропаганда...
Сьогодні поруч. Вже завтра - спогади...
13.11.08
старое. Интимное
© Copyright: Александра Очман, 2009
Свидетельство о публикации №109102600200
Свидетельство о публикации №109102600200
Рецензии