мабуть стомився, чи старію. хочеться покою
а доля, як мале дитятко, грається все мною
не знає де мене приткнути і куди подіти
я так стомився наодинці сам з собою жити
хвилина слабості, а вічність, як у битві
тільки Господь почує біль в моїй молитві
для інших кремінь, непробитна криця
і кров палка, густа, а не якась водиця
---------------------------------------------------
пробачте люди, сам собі не пробачаю
я сам цього хотів і далі в пошуках блукаю
тому що змушений але не раб – це моя доля
Господь мені суддя, моя коханка - воля
мабуть стомився
© Copyright: Владимир Виктор, 2009
Свидетельство о публикации №109102504805
Свидетельство о публикации №109102504805
Рецензии