Вогонь тікає в безвість без зупину.
Тікає в непокірність диму темноти.
Тепер ти не живеж без героїну - без мого серця теплоти-весни.
А фосфоритом тіло те покрито,
Бажанням хтивого в безодні темряв-втіх.
Любов - це болісно і серце було вшито.
Ми будем разом, просто так, до біса всіх!
Як добре, що я зараз тут, з тобою, не фальшивим,
"Переночуєм смерть?"- всміхаюсь я тобі.
Ніколи ти не був таким півмертвим, ніколи ти не будеш півживим.
Я знову, й знову дякую собі
Дякую соб
© Copyright: Марина Валевская, 2009
Свидетельство о публикации №109102208399
Свидетельство о публикации №109102208399
Рецензии
