Як нишком на небі сонце сідає,
Так тихо душа у мені погибає.
Тому що часи нащі разом,
Не зможу забути,хоча може часом...
На небосхилі зірочка впала,
Але я бажання не зміг загадати.
В долю твою не втручатись бажав я,
Бо воля твоя, для мене як клятва.
Чи знаєш як тяжко тебе пам"ятати,
У місті гуляти, по паркам блукати,
Чи може колись я побачу тебе,
Щоб в карих очах потонути,ще є...
Друзі благали, забудь ти про це,
Тяжко зітхали, бо так він помре.
А я все блукаю близь того місця,
Де вперше побачив, закохався, вгубився...
Память
© Copyright: Белоух Евгений, 2009
Свидетельство о публикации №109102208390
Свидетельство о публикации №109102208390
Рецензии