* * *
У міській метушні
п’ю осінній свій келих побіжно,
А тужливі дощі
упадуть на холодне лице.
Я чужого, незнаного,
поглядом довгим і ніжним
Обпечу замість тебе…
Прости мене, Боже, за це!
Наша єдність душевна –
куди вона, любий мій, зникла?
Не в розлуці – при зустрічах,
тихо зітхнувши, згоря…
Я так звикла до тебе…
Але і без тебе я звикну.
Хай лишень різнобарвної осені
згасне зоря.
Чого більше з тобою зазнала –
чи щастя, чи горя, –
Наче сніг на долоні
розтанули ночі і дні…
Спокійніше тепер,
коли нарізно ми, а не поряд,
Коли бачу тебе
в одинокому чорному сні.
В темне небо – високе, величне –
вдивляюсь до млості,
Не знайти, що згубили
навіки разом – ти і я.
...На порозі присіла
незваная пізняя осінь.
Привітайся зі мною,
самотняя сестро моя…
украинский цикл Самотняя сестро моя
© Copyright: Нелли Топская, 2009
Свидетельство о публикации №109102202598
Свидетельство о публикации №109102202598
Рецензии