Це небо досвітнє мене розгубило
по сутінках вулиць ліниво розмитих,
а пензлі твої розпорошили тіло.
Ці фарби вдалося розлити у літо
яке не тривожить червневі чорниці:
вони без дощу й твоїх рук голодають.
У голосі пам’яті втрачені лиця
як листя на жовтень, як сніг опадають.
Це небо досв тн мене розгубило
© Copyright: Петр Щербина, 2009
Свидетельство о публикации №109102106893
Свидетельство о публикации №109102106893
Рецензии