Розлючуючи впевненістю рай,
розмазуючи пальцем очі вишень,
ти літом бабиним торкнешся моїх ран,
ти листям вересневим їх залижеш.
Визбируючи з темряви мій слід,
так само як вода розчинить соду,
як сонце заходом виходить у свій схід,
так само й Ти знайди мою свободу.
Знайди її в собі, спини цю мить…
Ці сутінки нежданністю розлито.
Я зліплений вітрами динаміт,
що вибухає в наше зимне літо.
Розлючуючи впевнен стю рай
© Copyright: Петр Щербина, 2009
Свидетельство о публикации №109102106784
Свидетельство о публикации №109102106784
Рецензии