Залежн сть дзеркал

 

Споглядати своє відображення
У вікнах вагонів метро...
Така мить, то уявне відрядження,
В таку мить мені вже все одно.
Споглядати себе у прозорості,
Відчувати залежність дзеркал,
У собі розпалити скандал
До уявної втрати свідомості...

А мені тепер це все одно,
І мені наплювати на дотики,
Котрі разів зі двісті, чи сто
Поставали фрагментом еротики
У моїх божевільних думках,
У уявних, збудованих мріях.
На фарбованих вугільних віях
Гинув погляд, що збуджував страх.

Помічати тебе у собі,
Помічати твою ідеальність.
Ти в моєму уявному сні?
Чи така ідеальна реальність...
Помічати тебе серед тих,
На яких я не були би схожа,
Бо я просто ніколи не зможу
Вийти з списку для тебе чужих.
Бо я просто ніколи не стану
Для тебе уособленням мрій.
І не буду тобою кохана,
Доки образ кохатиму твій.

У дзеркалах самотність розглядую,
Розіб’ю їх на сотні шматків,
Бо, коли я тебе не приваблюю,
На життя вже не знайдеться сил.