Ман кен
Поглянь но на теплий ранок...
Невже ти не бачиш літа???
Їсиш несмачний сніданок,
Квартира сміттям забита.
Поглянь у вікно, любий,
Там тепло, там інший вимір.
Чого ти лице насупив?
Чого ти мені не вірив?
Ти бачиш лише холод?
Ти кажеш: багато снігу?
Тобі через двадцять сорок!
А ти досі бачиш кригу...
Якби ти зламав стіни,
І ширше відкрив віки,
Тоді б замість тої зи;ми
Побачив навколо літо!
Ну що, ти тепер жалкуєш,
Що я не в твоєму серці?
Тепер сам собі готуєш
Пельмені з болгарським перцем.
Якби ми були разом...
Якісь в тебе принцими кляті!
Лікуйся від свого сказу,
Живи у брудній кімнаті.
Тобі не побачити ранок,
Бо ти не пустив ме;не.
То й іж несмачний сніданок,
То й будь собі манікеном.
© Copyright: Дария Байр, 2009
Свидетельство о публикации №109102006871
Свидетельство о публикации №109102006871
Рецензии